Gregorian

З першого дня, як побачив, знав - вона саме та,

Коли в очі дивилась й посміхалась вона

Її губи були немов троянди,

Що росли за рікою, криваві та дикі

Коли в двері постукав й до кімнати ввійшов

Моє тремтіння спинилось в обіймах його

Він міг бути моїм першим, і ніжно рукою

З обличчя мого він сльози утер

Вони звуть мене Дика Троянда

Хоч моє ім'я - Елайза День

Чому звуть мене так - я не знаю

Та проте - я Елайза День

На день другий приніс я їй квіти

Вона вродливіш була, ніж будь-хто інша, я знав

Спитав: 'Чи відомо тобі, де дикі троянди ростуть

Такі милі, пурпурові та вільні?'

Другого дня він прийшов із трояндою в руках,

Спитав: 'Чи віддаси мені втрати й печаль?'

Я лежала на ліжку, похилила голову

Він спитав: 'Якщо троянди покажу, чи підеш зі мною у даль?'

Вони звуть мене Дика Троянда

Хоч моє ім'я - Елайза День

Чому звуть мене так - я не знаю

Та проте - я Елайза День

На третій день взяв мене він на річку,

Привів до троянд й ми поцілувались,

І востаннє я почула бормотання,

Він схиливсь наді мною з каменем у руках

У останній день її до троянд я привів,

Вона лежала на березі, мов злодій вітер віяв,

Сказав: 'Краса хай помре', поцілував на прощання

Поклав троянду у губи та камінь відпустив без вагання

Вони звуть мене Дика Троянда

Хоч моє ім'я - Елайза День

Чому звуть мене так - я не знаю

Та проте - я Елайза День

Хоч моє ім'я - Елайза День...

Мене звуть Елайза День...